Макс Кідрук: ''У кожної людини є своя мрія'' (зустріч зі студентами Шевченка!)

“У кожної людини є своя мрія”, – приблизно так розпочав свою історію популярний останнім часом український мандрівник, письменник та інженер Максим Кідрук прийшовши на зустріч зі студентами географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Можливо останні роки університету я забагато чого пропустив у житті факультету, а, можливо, просто саме зараз у нас так часто почали з'являтись справді цікаві та незвичайні люди в сучасній українській історії.
Макс Кідрук під час мандрівки Південною Америкою завітав до острова Пасхи, тим самим ставши там першим зареєстрованим українцем. Звідти він і привіз татуювання з текстом загубленої мови “Ронго-ронго”
Поступове визнання Максу Кідруку приносить його перший художній роман “Мексиканські хроніки”, що посів друге місце серед романів конкурсу “Коронація слова 2009”. Від тоді і починається його творчий шлях як письменника художніх творів. Так так саме художніх! Мало хто знає, але це не перші його творчі наробки. Максим – інженер за освітою (спочатку вчився у Рівненьскому Університеті, де й народився; а пізніше у Королівському технологічному університеті Стокгольма, де отримав Міжнародний грант на навчання). Тому й писав свої попередні книжки за тематикою 3D-моделювання та програмування. З рештою, за словами самого Максима значна частина прибутків від тих книжок і допомогла йому здійснити подорож всього його життя..

“Мексиканські хроніки” – книга популярного в Європі формату adventure-story. Тут все максимально просто, максимально щиро, цікаво і звичайно ж, з неабиякими пригодами. “Хроніки” стали саме такою книгою. “У кожної людини є своя мрія” – хто-як, але Максиму відомі такі речі не за словами. Мрія перетнути Мексику від Заходу до Сходу, від Тихого океану до Атлантичного просто не могла не здійснитись.. Адже вона була навіяна ще тими романами, якими він так зачитувався в далекому дитинстві.

Побачити Мексику із середини стала його програмою-мінімум. Може тому за час подорожі він побував в багатьох визначних місцях.. Теотіуакан, Паленке, Яхчілан. Це і Акапулько та Канкуні, місця про які деякі тільки мріяли чи просто віддалено чули. Це людина, яка не любить “попсу”: золоті піски та гарячі пляжі не ваблять його настільки, наскільки зачаровують таємничі загублені міста, джунглі та пустелі, про які звичайні туристи прагнуть і не згадувати.

Він побував в одному з найсухіших місць на Землі – пустелі Атакама. “Атакама?”, – спитаєте ви. Так-так, бачили Кідрука і там. Адже друга подорож в листопаді 2009-го (перша сталась влітку 2008-го.- прим. автора) була саме до Південної Америки. Мабуть тільки йому може прийти на думку самому за десятки тисяч кілометрів від дому пройти всю Південну Америку від Еквадора до Чілі. Цю історію автор обіцяє вже у своїй другій книжці.. Ви навіть не уявляєте скільки всього цікавого бачила ця людина!

Чомусь до зустрічи з ним я мав певні стереотипи. Мов прийде попіарити свою книжку, покидатись голосними фразами, задовольнити самооцінку. Можливо щось було саме і так, але загалом я був змушений змінити свою думку. Так, звісно, доволі складно сидіти і сприймати те, що ти як хлопець зараз і близько не цікавиш жодної з тих красунь, що сидять в аудиторії. Відкриті ротики, захоплені очі та неперевершені погляди прикуті лише до одніє особи – і тут Максу Кідруку немає рівних.. покищо :))

Мандрівник Макс Кідрук (праворуч) та Кирило Мазур (ліворуч) на зустрічі зі студентами КНУ Шевченка
Мандрівник Макс Кідрук (праворуч) та Кирило Мазур (ліворуч) на зустрічі зі студентами КНУ Шевченка
Зрештою, можна багато говорити про персону Максима Кідрука, але факт лишається фактом. Це справді неординарна людина. Скупатись у річці з піраньями? та нема проблем! Підгодовувати справжніх крокодилів кайманів за пару метрів від себе? які питання! Тому думаю ви не здивуєтесь про те, що він вночі може їздити по Дияволським пустелям, а бо ще краще йти по зибучим піскам без карти. Відчайдушник, що й казати!
Цікаво було й те, що він має свою власну концепцію відпочинку. Ніяких дорогих готелів, турів, мінімум велиих міст. Ну хто, як не він міг би з рюкзаком за плечима полетіти на місяць до джунглів Мексики, знаючи лиш два слова іспанською: “дякую” та “козел”. (доречі обидві фрази за словами автора він використував неоднократно 🙂 )

Хто він зараз? мандрівник, письменник чи молодий бізнесмен? Цього не знає навіть він сам. Це людина, яка звикла робити те, чого насправді хоче. І не факт, що завтра ви не почуєте про Макса Кідрука в Тібеті чи на околицях Антанаріву. Адже людина, яка має власні мрії – здатна майже на все!..
“У кожної людини є своя мрія” . Це було справді цікаво
..